✔ Інформація для батьків

 

 

Щодо обмежувального припису
Судовий збір за подання заяви про видачу обмежувального припису не справляється.
Порядок подання та розгляду заяви про видачу обмежувального припису.
Розгляд заяви про видачу обмежувального припису здійснюється судом в порядку окремого провадження.
Заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником.
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб (особи, відносно якої має бути виданий обмежувальний припис).
Строк розгляду – не пізніше ніж 72 години після надходження до суду заяви про видачу обмежувального припису.
Заява подається до суду за місцем проживання особи, яка постраждала від домашнього насильства.
Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Заходи, що можуть бути вжиті судом:
Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Строк дії обмежувального припису:
Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений за заявою особи не більш ніж на 6 місяців.
Способи доказування виходячи з практики ВС:
Факт звернення до поліції не є достатнім підтвердженням факту насильства (761/49109/19 від 10.02.2021);
Смс-повідомлення, записи телефонних розмов на підтвердження факту психологічного насильства мають враховуватись при розгляді справи (159/4550/19 від 12.03.2020);
Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (173-2 КУпАП) може бути підставою для видачі обмежувального припису (452/317/19-ц від 26.09.2019);
Видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства (753/10840/19 від 13.07.2020);
Отже, доказами вчинення домашнього насильства є смс-повідомлення, запис телефонних розмов, фіксування погроз на диктофон, притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Визначення місця проживання дитини, питань участі у вихованні дитини іншим з батьків:
Вирішення спорів щодо місця проживання дитини та з питань участі у вихованні дитини можуть вирішуватись судом та органом опіки і піклування.
Зазначені питання також можуть бути вирішені у добровільному порядку, шляхом нотаріального посвідчення договору про визначення місця проживання та участі у вихованні дитини.
Порядок визначення місця проживання дитини службою опіки і піклування:
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за встановленою формою, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Засоби доказування:
1. показання свідків;
2. ділове та особисте спілкування;
2. спільні фотографії, відеозаписи;
3. докази спільного відпочинку (придбані спільно квитки, бронювання готелів, спільне страхування тощо);
4. докази спільного придбання товарів і послуг (чеки, акти, квитанції);
5. спільний доступ до одного банківського рахунку, на якому знаходиться сімейний бюджет;
6. зареєстроване місце проживання за однією адресою;
7. докази наявності спільних дітей;
8. докази оформлення кредитів чи позик на придбання майна для потреб сім’ї тощо.

 

 

 

 

 

Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

 

Картинки по запросу "восклицательный знак"

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Згідно ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей тягне за собою адміністративну відповідальність.

Шановні батьки, Ви несете відповідальність за життя Вашої дитини у вихідні, позаурочний та канікулярний час, тому просимо Вас здійснювати контроль над правилами поведінки неповнолітніх дітей, а саме:

  • обмежити перебування дітей у вечірній та нічний час у місцях масового відпочинку та закладах дозвілля;
  • недопущення вживання дітьми алкогольних, токсичних та наркотичних речовин;
  • обмеження контактів із малознайомими людьми;
  • недопущення випадків бродяжництва та жебракування;
  • недопущення випадків скоєння неповнолітніми злочинів та правопорушень.